Українська слов’янська археологія у 2-й половині XX ст. збагатила давню
історію України новими відкриттями і дослідженнями ранньосередньовічних
поселень склавинів та антів – безпосередніх предків українського народу.
У запропонованій статті подаються основні результати розкопок трьох
слов’янських поселень V – VII і кінця VII – IX ст. н.е. на правому
березі Дністра біля с. Рашкова (два з них вперше в Європі розкопані
повністю), матеріали яких стали важливим джерелом для реконструкції
етноісторії та етнографії населення слов’янських племен Подністров’я і
Прикарпаття.

У 1970 – 1978 рр. нами проведено археологічні дослідження трьох
ранньосередньовічних слов'янських поселень біля с. Рашкова Хотинського
району Чернівецької області, на правому березі Дністра.

Поселення празько-корчацької культури Рашків II і III, що розташовані на
північний захід від села, займали видовжену берегову терасу (ширина 8 –
14 м, довжина 1,5 км), що піднімається на 5 – 7 м над руслом ріки. З
півдня вони закриті крутим схилом заввишки 10 – 30 м, на сході поселення
Рашків III впирається в річку Брідок, що впадає у Дністер, на заході
поселення Рашків II обмежене глибоким яром. Між собою вони розділені
незабудованою площею тераси завдовжки 470 м, очевидно, зайнятою у той
час під городи мешканцями обох поселень. Якщо незначна ширина поселень і
їх витягнутість уздовж берега зумовлені топографічними особливостями
берегової тераси, то довжина кожного з них, що сягає 490 – 500 м,
визначилась у процесі розбудови самих населених пунктів.

Поселення райковецької культури (в археологічній літературі райковецька
культура відома під назвою Лука-Райковецька – за назвою урочища Лука і
населеного пункту Райки) Рашків І розташоване на 1,5 км нижче по
Дністру. Воно, у порівнянні з попередніми поселеннями, займає ширшу, але
значно нижчу відносно ріки берегову терасу, захищену з південного сходу
дуговидним крутим схилом, що піднімається над поселенням на 25 – 30 м.
На високому плато над цим поселенням Б.Тимощуком виявлено і обстежено
городище із слідами довгого будинку-контини, а біля нього ще декілька
поселень з керамікою райковецької культури, що разом з нашим поселенням
утворюють одне гніздо, або групу [7,171].

Матеріали празько-корчацьких поселень Рашків II і IIІ опубліковані нами
в окремій монографії [3]. Поселенню райковецької культури також
присвячена монографія, підготовлена до друку [5].

У цій статті ми хочемо зібрати разом та коротко підсумувати найважливіші
результати досліджень рашківських поселень, які в хронологічному
відношенні разом займають період принаймні від середини V ст. до кінця
IX ст. н. е., співставити їх, принаймні ті, які підлягають
архео¬логічним розкопкам.

Два із зазначених поселень (Рашків І – райковецька культура та Рашків
III – празько-корчацька культура) вперше розкопані повністю. Вони дають
повне уявлення про територію, планіграфію, кількість господарських
споруд і виробничих об'єктів. На поселенні празько-корчацької культури
Рашків III було понад 100 жител і біля 60 господарських ям, з них 92
житла і 53 ями досліджені у процесі розкопок, решту (8 – 10 жител і
декілька ям) можна припустити на ділянці, знищеній кар'єром, виходячи з
її розмірів та кількості жител на таких же за розмірами розкопаних
ділянках. Кількісно житла переважають над господарськими об'єктами і на
поселенні Рашків II. Поселення Рашків І нараховує 80 жител, 81
господарську яму та залізоплавильний горн. Отже, в період
празько-корчацької культури на слов'янських поселеннях Подністров'я на
дві оселі припадає одна господарська споруда. У період райковецької
культури кількість житлових і господарських споруд приблизно однакова.
Планувальні структури цих поселень теж ідентичні: житла і господарські
споруди в обох культурах розташовані групами, часто навколо спільного
двора, що, на нашу думку, відповідає патріархальним сім'ям, члени яких
жили в окремих невеликих напівземлянкових житлах і вели спільне
господарство. Отже, в Подністров'ї патріархальна сім'я була основною
визначальною соціальною ланкою сільської общини як на етапі
празько-корчацької, так і райковецької культур. Вивчивши детально
планування ранньосередньовічних слов'янських поселень, Я. Баран дійшов
висновку, що всі житла у групі, навіть незалежно від часу їх існування,
були розміщенні відносно одне одного так, що за їх розташуванням можна
встановити генеалогію їх мешканців, тобто визначити домівки близьких і
далеких родичів у групі на поселенні. Для встановлення точного положення
жител і їх відношення між собою використовувався шнурок (давньоруська
«верьовка») – від чого походить і сама назва середньовічної сільської
общини – «верв» [6,176 – 183].

Основним типом житла, а точніше – єдиним, на рашківських поселеннях обох
культур була квадратна, побудована з дерев'яних плах напівземлянка
зрубної або стовпової конструкції із характерною для Подністров'я
піччю-кам'янкою в одному з кутів; на поселеннях празько-корчацької
культури над Західним Бугом (Ріпнів II і III) – з глиняною піччю,
вирізаною в материковому останці [1,208 – 227]. На деяких поселеннях
Волині (Зозів) виявлені як печі-кам'янки, так і глиняні печі, нижня
частина яких вирізана в останці, а купол складений із глиняних опалених
овальних невеликих блоків, відомих в археологічній літературі як
«хлібці». Така ж картина з опалювальними пристроями зафіксована і в
період райковецької культури на Правобережжі Дніпра. На Лівобережжі, у
всіх поселеннях і городищах волинцівсько-роменської культури, були
глиняні печі, нижня частина яких вирізана в материковому останці. Їхня
ґенеза сягає празько-корчацьких пам'яток Волині. У декількох житлах на
поселенні Рашків І, крім побутової печі-кам'янки, були глиняні печі,
вирізані в материковій стінці напівземлянки. Як правило, ці житла дещо
відрізняються від інших своїми більшими розмірами, а в окремих випадках
– ознаками виробничого характеру. На поселеннях празько-корчацької
культури Рашків II і III аналогічних жител не виявлено, але вони відомі

ів II і III аналогічних жител не виявлено, але вони відомі
з інших поселень празько-корчацької культури Ріпнів II [1,221 – 223]. Їх
ґенеза сягає навіть одиничних черняхівських поселень (Дем'янів II) на
верхньому Дністрі [2,18 – 61]. 

Спадкоємність традицій у слов'янському житлобудівництві на Дністрі як за
використанням будівельних матеріалів, так і за технічними й
архітектурними рішеннями, не може викликати сумнівів. Напівземлянка з
пічкою-кам'янкою вперше появляється у Верхньому і Середньому
Подністров'ї у кінці 2-ї чверті І тис. н.е. (Черепин, Теремці, Сокіл) і
доживає в цьому регіоні до XII ст. н. е. (Галич) [4,116 – 191].

Важливе місце на усіх поселеннях біля Рашкова займає кераміка.
Керамічний матеріал усіх рашківських поселень у кількісному відношенні
досить значний і задовільної збереженості. Він дозволяє уточнити склад
провідних форм і типів посуду, їх еволюційний розвиток від
празько-корчацького до райковецького періодів, засвідчує їх безсумнівну
спадкоємність.

Специфічною рисою празько-корчацьких поселень Верхнього і Середнього
Подністров'я, а також Попруття, в тому числі рашківських поселень, є
наявність у їхніх ранніх комплексах гончарного сіро-глиняного посуду,
характерного у цьому регіоні для пізньоримського часу, а також окремих
ліпних посудин, виготовлених за зразками гончарних. На поселеннях Рашків
II і Рашків III така кераміка виявлена в житлах і господарських ямах,
що, при повній відсутності тут відкладів римського часу, робить її
органічною частиною слов'янських ранньосередньовічних комплексів.
Гончарний посуд, а також ряд форм ліпної кераміки, а також житла
засвідчують типологічну близькість ранньосередньовічних слов'янських
поселень цього регіону і таких поселень черняхівської культури
Подністров'я, як Черепин, Тиремці, Сокіл, Боката та інших [3,56 – 79].
Разом з тим, у Середньому Подністров'ї відкриті поселення черняхівської
культури з вельбарськими рисами, характерними для гето-гепідських
старожитностей (Сухостав, Велика Слобода та інші). З іншого боку,
типологічна класифікація показала близькість більшості форм рашківського
ліпного посуду до керамічних комплексів празької культури Південного
Прикарпаття та Середнього і Верхнього Подунав'я, відомих за працями
визначної словацької дослідниці Д. Бялікової [8, 97 – 148; 9, 177 – 201]
та інших. Празька культура, що у VІ – VII ст. вінцем охопила Карпатські
гори, започаткувала процеси формування наступних культурних утворень як
східних, так і західних груп слов'ян.

На нашій території у процесі еволюційного розвитку празько-корчацькі
пам'ятки Дністро-Дніпровського межиріччя стали основою, на якій
виникають старожитності райковецької культури. Безсумнівне підтвердження
цьому дають матеріали повністю досліджених нами рашківських поселень.
Празько-корчацькі селища Рашків II і III припинили своє існування у 2-й
половині та в кінці VII ст., що засвідчено датуючими знахідками, зокрема
бронзовою п'ятипальчатою фібулою і пряжкою, а також археомагнітним
датуванням. У приблизно той же час за 1,5 км нижче по Дністру, на тій же
береговій терасі, виникає селище Рашків І. Перші найранніші житла і
виявлені в них комплекси виключно неорнаментованого ліпного посуду нічим
не відрізняються від житлових комплексів Рашкова II і III. Окремі з них
також продатовані археомагнітним методом або за допомогою стратиграфії
кінцем VII ст.

Є підстави вважати, що поселення Рашків І виникло в результаті
відселення якоїсь частини мешканців із поселень Рашків II і III. Подібні
переходи на нові місця викликалися причинами екстенсивного господарства,
що вимагало нових, невживаних або відновлених, ділянок під посіви. Разом
з тим, не варто виключати й інші причини. В VII ст. продовжуються
процеси розселення слов'ян у Подунав'я і на Балкани, а також
перегрупування слов'янських племен на корінній території. Цілком
допустимо, що лише якась невелика частина мешканців рашківських поселень
V – VІІ ст. залишилась і створила нове поселення – Рашків І. До першого
хронологічного етапу цього поселення, що припадає на кінець VII ст.,
відноситься лише 15 жител з виявлених 80. Інші датуються VIII і IX
століттями. У VIII ст. на цьому поселенні з'являються посудини,
орнаментовані по краю вінець-пальцевими вдавленнями, а в кінці VІІІ – ІХ
ст. поряд з ліпним починає входити у побут посуд, обточений на ручному
крузі, орнаментований багаторядним врізним орнаментом, з'являються
конічні миски. Але протягом всього періоду свого існування у VІІІ – ІХ
ст. поселення Рашків І за кількістю жител (80) не досягає розмірів
Рашкова III. З цього випливає, що більша частина мешканців рашківських
поселень празького періоду була втягнута у більш далекі мандри на
південь, зв'язані з процесами розселення слов'ян.

Що стосується процесів перегрупування слов'янських племен у регіонах на
північ від Карпат, то тут фіксується поява населення празької культури в
придніпровських правобережних регіонах, які до VII ст. були зайняті
пеньківськими поселеннями. Починаються процеси їх інтеграції. Частина
носіїв празько-корчацької культури з Волині, навіть із Західного
Побужжя, переходить на лівий берег Дніпра. Вони приносять із собою
характерний для Корчака ліпний посуд та житла, типові для Західного
Побужжя, – з глиняними печами, нижня частина яких вирізана в
материковому останці. Носії пеньківської культури, що займали цю
територію у V – VІІ ст., таких печей не знали. В історичному аспекті в
середовищі антів, яким належала пеньківська культура, і склавінів –
носіїв празько-корчацької культури – в лісостеповій та лісній частині
теперішньої території України починаються процеси формування
слов'янських ранньосередньовічних племен, відомі з «Повісті минулих
літ». Вони в кінці IX ст. стають основою формування Київської держави,
очоленої норманською династією князів Рюриковичів.

Література:

Баран В. Ранні слов'яни між Дністром і Прип'яттю. – Київ, 1972.

Баран В. Черняхівська культура за матеріалами верхнього Дністра та
Західного Бугу. – Київ, 1981.

Баран В. Пражская культура Поднестровья. (По материалам у с. Рашкова). –

 у с. Рашкова). –
Киев, 1998.

Баран В. Походження українського народу. – Київ, 2002.

Баран Я. Слов'янська община (За матеріалами поселення Рашків І).
Автореферат дисертації канд. іст. наук. – Київ, 1992.

Баран Я. Слов'янська община. Проблеми походження та історичного розвитку
слов'ян. – Київ – Львів, 1999.

Тимощук Б. Восточнославянская община VІ – Х вв. н. э. – Москва, 1990.

Віalekova D. Nove vcasnoslovanske nalezy z juhozahadneho Slovenska. S
Віalekova:Slov. Arch.10, 1962.

Віalekova D. Osadnictwo slowianskie nad srodkowym Wagiem I gorna Nitra.
Actra Arch. Carhathica 4,1962.