В урочищі Ізвор, що за три кілометри на південний схід від Кельменців, височать пліч-о-пліч два двадцятиметрових пагорби, або як їх старі люди називають, «Могилки Романа і Данки», а поміж ними, ніби крізь ворота, біжить, співаючи, з південного схо-ду на північний захід до повноводного Дністра невеличка світло-вода річка, назва якої, як легко здогадатись, походить також від цих двох імен — Ромоданка. Хто ж вони, ці Роман і Данка, чиїми іменами народ назвав пагорби  і річку?

    Вповідають, ніби діялось це в прадавні часи, коли землю на-шу заселяли різні племена, що користувалися ще кам'яними зна-ряддями праці:  сокирами, товкачами, скребачками, рубилами, шилами і навіть голками, виготовленими, як правило, з кремнію. Жили тоді в тутешніх місцях разом з своїм невеличким племенем парубок Роман і дівчина Данка. Це були напрочуд добрі, сильні і гарні діти свого трудолюбивого племені, яких заслужено люби-ли всі одноплеменці.

    Вони палко кохались і, звісна річ, не могли й хвилини побути одне без одного. Куди, бувало, направляється Роман, туди неод-мінно йде вже Данка, або навпаки. Наодинці їх ніхто ніколи не бачив. Тому їх часто навіть називали одним спільним ім'ям «Ро-моданка».

    Коли одного разу у їх маленьке поселення прийшла тривож-на вість, що чорною хмарою насуваються кочівники, які тоді гу-ляли, краєм, руйнуючи хижі та вбиваючи людей, де своїх однопле-мінців звернулися Роман і Данка:

    — Ви відходьте вглиб лісових хащів, а ми затримаємо їх.

    Спустіло поселення. Все плем'я, зібравши пожитки, пішло в навколишні дрімучі ліси. А молодята мужньо перепинили шлях кочівникам. Та їх схопили.

    — Ведіть до своїх! — наказали, — інакше смерть!

    І ті повели, але не в тому напрямі, де заховалось плем'я, а б протилежному. Завели їх Роман і Данка в такий глибокий яр, звідки вже трудно було вибратися: під ногами — непрохідне болото, впереді — повноводний і грізний Дністер, а по боках — стрімкі, як стіна, високі береги. Спохватились тут нападники, накинулись на моло-дят та трапилось непередбачене: темно-синє громаддя хмар на очах в усіх закрило раптом небо, загриміло так, аж земля за-тремтіла, у небі спалахнули блискавиці, одна з яких вдарила у кам'яну плиту, що лежала непорушно на узгір'ї і з-під неї у яр бахнула річкою вода, змивши на своїм шляху нападників у Дністер...

    Незабаром плем'я повернулося у своє поселення і знайшло йоги цілим. Воно відшукало тіла замучених нападниками молодят і поховало їх на берегах новонародженої річки, насипавши дві ви­сокі могили.

    Ось хто такі Роман і Данка і чому їх іменами названі річка і пагорби.