Якось один наш чоловік почав несподівано втрачати зір і кинувся за допомогою до знахарів. Де він тільки не побував з тим! Забрався нарешті аж у бессарабський степ, що біля самого Чорного моря, де, казали, жив на той час знаменитий зцілитель, яко­му було вже і сотню або, може, й більше літ.

    — Так і так. — каже хворий чоловік — Я до вас. Хочу, щоб ви врятували мені зір.        І

    — А звідки ти будеш, сину? — запитав той, — Щось мені дуже знайома твоя мова...

    — Здалека, звідси не видно, — відповів наш чоловік, — Є таке село на правому березі Дністра, недалеко від Хотина, може чули?

    — А як називається те село? — допитував він і далі.

    — Грушівці, — взяв і сказав чоловік, — Мало хто його знає...

   — А я знаю, — пожвавішав нараз старий, — Це дуже добре, що ти звідти. Я за Дністром колись разом з Кармалюком з польсь­кими панами бився. Не раз доводилося бувати тоді й у вашій сто­роні. У вас там за Грушівцями на обривистім березі Дністра є урочище Осува, в ньому на високій скелі жебоніло чарівне джерельце. Вода в ньому завжди була холодна, як лід, і чиста, як дівоча сльоза. В нашому загоні був молодий парубок, який не -сподівано почав втрачати зір. А який з сліпого вояка?! Тоді на допомогу йому прийшов один пастух, який походив з вашого села. Він розповів, що пас вівці в урочищі і бачив, як ті з них, котрі ставали раптом в'ялими, аж заточувались, намагалися будь-що ви-дряпатися на скелю до того джерела, хоча поруч були інші, при-ступніші. Напившись доволі, знову оживали і брикали. Так він бідога дався, що тварини лікувалися з того джерела.

    Спробував парубок промити очі тією водою і сталося диво: він прозрів. Дійшла чутка про чарівне джерело до ватажка Кар-мелюка і він не раз після того з хлопцями перебирався через Дні-стер з сусіднього Поділля, щоб зачерпнути сили і собі перед тим, як нападати на  панські маєтки.

    Але згодом пани довідались про те, що Кармалюк черпає там свої сили і звеліли засипати вночі те джерело, сказавши, що тра-пився зсув, або, як у вас кажуть, осува, а Кармалюка підступно згубити.

    Хлопці його, в тому числі і я, змушені були тікати світ за очі Так я опинився аж в цьому степу, зайнявся на старості літ зна-харством. Тепер я вже старий і нічого не боюся. Ото. як прийдеш додому, розкопай те джерело, будеш пити воду, вмивати очі до схід сонця нею і тобі відкриється білий світ і не треба буде інших ліків.

   Повернувся наш чоловік додому, вигострив лопату, пішов в Урочище, розкопав те джерело і взявся вмивати очі непочатою водою, пити її. Немов на крилах, облетіла радісна звістка навко-лишні села — чоловік наш прозрів. І зовсім одужав. Виходить, не втратило джерело цілющої сили. Відтоді й потягнулися до ньо-го люди з усіх усюд — хто мав яку недугу або просто попити води, помолитись, набрати сили й снаги на добрі діла. Вірять в цілющу силу Кармалюкового джерела люди й сьогодні.