Поділля, Подільська височина… Перлина на рельєфній карті України. Красиве, зокрема, тернопільське Поділля! Це - просторі, майже плоскі, або слабо розчленовані, злегка хвилясті лесові рівнини. Ближче до річок - живописні яружно-балкові місцевості! Милують око розкидані павутиною давні і сучасні лощини, ложбини, видолки з пологими схилами.

Саме на Подільській височині підняття максимальні неотектонічні відмічені - близько 400 м над рівнем тодішнього океану (Сарматського моря). Тому й маємо: не Подільську височину (за морфологією, виглядом правильно - височина), а Подільське плато (за геотектонічною структурою). Так, центральна частина Західного Поділля - "майже ідеальна рівнина. Південніше, в бік Дністра, маємо ряд пласких, витягнутих з півночі на південь плакорів (межиріч), які чергуються з глибокими каньйоноподібними долинами. Нині ці плакорні (від англ. plakos - рівнина) межиріччя розорані на 80 відсотків.

Геологічне "тіло" Подільської височини складає геотектонічна структура - Волино-Подільська плита. Докембрійський кристалічний фундамент (коріння колишніх гір) у її межах знаходиться на глибині 2000-2500 м. На його нерівній поверхні, порушеній тектонічними розломами, майже горизонтально у вигляді чохла залягають відкладені минулими морськими басейнами осадові породи палеозою, мезозою, кайнозою. Особливої уваги заслуговують відклади ордовицького та силурійського періодів, найбільш поширені біля м. Кам'янця-Подільського, де ними складені схили річкової долини Дністра та його приток (Смотрича, Збруча, Жванчика). На нерівній поверхні палеозою Волино-Подільської плити залягають відклади крейдового періоду. Вони знаходяться на великих площах безпосередньо під антропогеновими відкладами незначної товщини (5-10 м) або відслонюються, чим і впливають на сучасні природні (фізико-географічні) процеси.

Подільська височина, або плато, "підтримує" на карті України переважний напрям простягання основних оро- та гідрографічних одиниць - з північного заходу на південний схід. У тому ж напрямку тягнуться гірські хребти Українських Карпат, Придніпровської височини (на Правобережжі) і низовини (на Лівобережжі), а також річкові артерії Дністра, Південного Бугу і Дніпра (до м. Дніпропетровська). Тож чим пояснюється така загальна закономірність орогідрографії України? Передусім тим, що Подільська плато-височина знаходиться на схилі Українського кристалічного щита (УКР) - позитивної геоструктури фундаменту Руської платформи. А простягається Український кристалічний щит теж з північного заходу на південний схід: від Овруча (Словечансько-Овруцький кряж) до Приазов'я (Меотида).

Водночас постає ще одне доволі цікаве запитання: чому річище Дніпра, знаходячись на протилежному схилі УКР і витримуючи "заданий" керунок, раптом, ні з того ні з сього, на відтинку між Дніпропетровськом і Запоріжжям, на місці колишніх запорізьких порогів, раптом змінює напрям на 90° і тече далі з північного сходу на південний захід? Власне, Український кристалічний щит посеред первісного океану першим був з материкових островів, утворених давнім площинним вулканізмом (чи став продуктом "Божого ремесла" згідно зі Старим завітом). Тобто це прадавня суша, де знайдені найдавніші на Землі породи, вік яких - близько 3,7 млрд років. Хоча геологічний розвиток УКР як геотектонічного елементу земної кори започатковано ще у "місячну" стадію становлення Землі, тобто йому більш як 4,5 млрд років. А вік Землі як планети - понад 5,0 млрд років (створення ж світу, за Біблією, відбулось ±5508 років до Р. Х.?).

Оскільки, за однією з теорій, на місці океанічного дна спершу виникають гори, а при площинному вулканізмі й поготів, то можна передбачати, що 1,5 млрд років тому територія УКР являла собою гірську країну дуже складної будови. Отже, на місці УКР були перші дугоподібно витягнуті "Українські Гімалаї". І витягнуті вони були так, як нинішній Український щит, що залишився від них у вигляді "корінного" фундаменту (як-от теперішні Гімалаї у Центральній Азії).

На тлі Подільської височини, у тому самому, що й УКР, керунку, починаючи від селища Підкамінь Львівської области, через територію Тернопільської (Збараж, Скалат) і Хмельницької (Сатанів, Кам'янець-Подільський) областей тягнуться у вигляді зубчастого кряжа чарівні й загадкові Товтри, або Медобори. Цей найбільш підвищений район в усьому Поділлі має дуже хвилястий, еродований рельєф з великою кількістю балок. Уздовж річок схили урвисті, порізані діючими ярами.

Виникли Товтри як бар'єрний риф (зі скам'янілих моховаток, устриць тощо) давнього сарматського (неогеновий період, середній і верхній міоцен) морського басейну, що існував на місці сучасних гірських Карпат. Знаходився він уздовж суходолу (на відстані 15-30 км від берега) подібно (до певної міри) до нинішнього Великого Бар'єрного рифу на східному узбережжі Австралії. Аналогічного природного об'єкта з таким геологічним минулим в Європі немає (дещо схоже є на о. Великобританія). Кліматичні умови того часу (неогену) змінювалися від субтропічних до помірних.

Окрім Товтр, Поділля відоме ще одним геоморфологічним витвором - карстовими печерами у гіпсах, що також мають науковий і неабиякий рекреаційно-пізнавальний інтерес. Хіба можна обминути такі об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Тернопільщини, як геологічні пам'ятки природи - печери: Оптимістична - найбільша у світі гіпсова печера, протяжність лабіринтів - близько 207 км (Борщівський р-н, с. Королівка); Озерна протяжністю близько 111 км (Борщівський р-н, с. Стрілківці); Кришталева, протяжність - майже 22 км (Борщівський район, с. Кривче, лівий схил долини р. Циганка); Вертеба - відкрита у 1876 р., протяжність - 7820 м (Борщівський р-н, 2 км на пн. зх. від с. Більче-Золоте); Млинки - дивне багатство форм кристалів, протяжність - 24 км (Чортківський р-н, с. Залісся, правий схил потічка Млинки); Ювілейна, протяжність - 1,5 км (Борщівський р-н, с. Сапогів). Згадаймо ще вапнякову печеру Перлина на території природного заповідника "Медобори" (с. Крутилів, Краснянське лісництво).

Геологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення на території НПП "Подільські Товтри" є печера Атлантида (площа - 10,0 га, протяжність - 2525 м), яка знаходиться у лівому корінному схилі мальовничої долини річки Збруч біля села Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької области. За легендою, у верхній частині схилу, над печерою, колись стояла церква. Одного разу вона "завалилась" під землю. Після чого й село почали називати Заваллям. Так воно було чи ні - не зовсім точно відомо. Але те, що тут є підземні пустоти, знають давно. Також особливий науково-пізнавальний інтерес мають геологічні пам'ятки природи: "Китайгородське відслонення" (Кам'янець-Подільський р-н, с. Китайгород) на схилі долини р. Тернава, яке є еталонним силурійським розрізом (близько 440 млн років), "Товтра Самовита" (Чемеровецький р-н, с. Залуччя) і, ясна річ, "Смотрицький каньйон" у силурійських вапняках - глибока (більш як 100 м) і вузька річкова долина від с. Голосків (с. Пудлівці) через м. Кам'янець-Подільський завдовжки 9 км і південніше - до с. Цибулівка (с. Зубрівка).

Унікальний реліктовий (15 мільйонного віку від виникнення!) ландшафт Подільських Товтр не менш класично представлений цілою низкою ландшафтних заказників загальнодержавного значення у Хмельницькій області: Товтри "Велика і Мала Бугаїха" (Чемеровецький р-н, біля с. Голенищево); мальовничі кам'янисті схили товтрового кряжа - "Іваньковецький" (Городоцький р-н, Сатанівське лісництво); на території Кам'янець-Подільського р-ну - "Циківський" і "Кармалюкова гора" (Маківське лісництво), "Товтра Вербецька" (поблизу с. Гуменці), "Совий яр" і "Княжпільський" (Подільське лісництво) - товтровий, з виходами вапняків, кряж.

У Чернівецькій області Товтри представлені ландшафтним заказником загальнодержавного значення "Товтрівська стінка" (с. Товтри, Заставнівський р-н). Товтрівська стінка є правим бортом каньйоноподібної долини Товтринського потоку зі стрімкими, місцями урвистими, кам'янистими схилами. Витягнута вона у загальному для Товтр напрямку (південний схід - північний захід, вздовж падіння тальвегу долини) на 1550 м, шириною до 100 м, висотою до 45 м. Товща гіпсо-ангідритів та вапняків інтенсивно закарстована: є гроти завдовжки близько 5-10 м у місцях відслонення монолітів.

Оригінальними пам'ятками геологічного минулого на території НПП "Подільські Товтри" є заповідні урочища - відокремлені цілісні ландшафтні комплекси (таких урочищ тут - 25): Залучанська печера, скеля-останець "Голова велетня", вапнякова скеля "Голова витязя", гора Теремець з аркою, карстовим містком, печерою та ін.

Геолого-геоморфологічна складова природи Поділля - цікава сторінка у "кам'яному" літописі України. Багатство історії відображене у розкішній природі Подільського краю. А величні каньйони Дністра та Смотрича з унікальними відслоненнями силурійських порід - знакова рекреаційно-пізнавальна та наукова цінність європейського масштабу.