Чернівці-АКВ

Проект Дністровського гідроенергетичного комплексу розпочався ще в 70-х роках. Він включав у себе низку об'єктів: дві гідроелектростанції, гідроакумулююча гідроелектростанція та атомну електростанцію.  виділялась роль регулятора потужності потужності для атомної електростанції. Згодом проект АЕС був виключений з плану гідроенергокомплексу. І будівництво ГАЕС було припинено.

Дністровська ГАЕС була останньою новобудовою СРСР, який невдовзі після початку будівництва розпався, не встигнувши завершити намічені плани.

А плани були грандіозні. Дністровська ГАЕС повинна була вирішувати гостру проблему регулювання частоти та напруги в енергетичній мережі України. Потужності гідро акумуляторної станції дозволятимуть створювати резерв електроенергії. Тобто в найнеобхідніші для енергосистем часи, коли вони максимально  завантажені, відкриватимуться шлюзи, і накопичені водні маси падатимуть з двохсотметрової висоти на турбіни, виробляючи необхідну і, хочеться зазначити, дешевшу електроенергію. На відміну від атомних та теплових станцій, без завдання будь-якої шкоди для довколишнього середовища.

ДГАЕС повинна мати потужність у 2275 тисяч КВт. Тому вона рахується найбільшою гідроакумулюючою станцією Європи. По суті, ГАЕС, що дісталась Україні в спадок від Радянського союзу, стала найважливішим об'єктом в енергетичній сфері.
На початку 90-х років готовність об'єкта складала 50% до пуску першої турбіни. Але в 1991р. фінансування припинилось. Настав тяжкий час для Дністровської гадроакумулюючої електростанції. Керівництво, шукаючи шляхи виходу з кризи, було вимушене взяти кредит в банку, але не на вигідних для себе умовах (під високий відсоток). Як і слід було очікувати, кредитори оголосили компанію банкрутом. За борги було віддано частину техніки.

Новодністровськ - місто енергетиків, почало перетворюватись - на місто-привид. По місту прокотилася хвиля страйків та мітингів людей, які опинились на вулиці, без роботи та майбутньої перспективи на добробут їхніх родин.

Була ще одна проблема, недобудоване ГАЕС не можливо було «заморозити», або взагалі про нього забути. Це несло за собою екологічну небезпеку. Даний проект загрожував зменшенню стоку води, що міг мати катастрофічний  наскок для пониззя Дністра, також могло викликати проблему  з питною водою у Одеському регіоні. Почали б гинути риба.

Згодом порушення нормативних термінів будівництва привело до численних аварій. Тимчасові кріплення підземних водогонів почали не витримувати тиску річкових схилів - почалися обвали. В разі виникнення катастрофічного зсуву в районі ГАЕС, вузьке русло Дністра може перекритися зсувними масами висотою в 20 метрів. Це могло призвести до затоплення близьлежащих  сіл, а прорив греблі, може спричинити знесення розташованих в низині населених пунктів. Ліквідація локальних аварій, забирала значні кошти, які не були передбачені жодним кошторисом.

Такий довгий простой призвів до колосальних втрат. Більшість будівельної техніки поржавіло, деяка взагалі вийшла з ладу. Досвідчені спеціалісти роз'їхались хто-куди.

І ось прийшов 2001 рік. Нарешті високо посадовці, вирішили звернути свою увагу на ДГАЕС. Тодішній президент Л.Кучма власноруч резолюцію опрацювати шляхи фінансування добудови Дністровської гідроакумулюючої станції і знайти гроші для введення в дію її першої черги до кінця 2001 року.

Роки минали один за одним, а будівництво стояло на місті. Керівництво ВАТ "Дністровська ГАЕС", утвореного на місці збанкрутілого "Дністрогесбуду", не очікуючи благодіянь з Києва, розіслало три роки тому запрошення двомстам іноземним фірмам на участь в конкурсі на кращий інвестиційний проект. Канадська компанія ESI, яка спеціалізується на спорудженні гідроенергетичних об'єктів, одразу відгукнулася на пропозицію, зобов'язуючись вкласти в будівництво Дністровської ГАЕС 480 мільйонів доларів і взяти участь у спорудженні другої черги електростанції. Однак з досі незрозумілих причин тодішній прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко вольовим рішенням призупинив конкурс, мотивуючи тим, що компанія ESI нібито виграла його без відома Міненерго. Хоча, зрозуміло, усі конкурсні умови і терміни узгоджувались окремими наказами галузевого міністра. Віце-президент канадської фірми Карлос Муньоз довго не міг збагнути кулуарних розкладів українського інвестиційного конкурсу і навіть двічі особисто навідувався в Новодністровськ. Але доля проекту вирішувалась не тут. До всіх проблем додалося ще рішення уряду, за яким будівництво Дністровської ГАЕС зараховано до розряду непершочергових. Услід за державою від станції відвернулися усі потенційні закордонні інвестори.

Для введення в експлуатацію першого пускового комплексу ГАЕС потрібно близько 950 млн. грн. 200-250 млн. дол. США Україна мала намір залучити у вигляді кредиту від Світового Банку. Перемовини із Світовим Банком про можливість фінансування добудови ДГАЕС тривали близько 4 років. Але у грудні 2007, після попередньої оцінки проекту, Світовий Банк викреслив Дністровську ГАЕС із списку потенційних проектів оновленої Стратегії Партнерства з Україною, яка була затвердження Радою Директорів банку.

Цьогорічна сума фінансування на добудову ДністроГАЕС  складає 700 млн.дол - це рекордна сума, яка була виділена за часи незалежності України.

В цьому році планується ввести перший гідроагрегат в дію, працюватиме він до осені 2009 року в режимі синхронного компенсатора - повідомляє ЗІК.

Окремі складності створює невизначеність державного кордону України з Молдовою, що проходить через територію гідрокомплексу, та претензії Молдовської сторони на 20% акцій Дністровської ГАЕС.
 Тому на початку 2008 року державні органи України почали процедуру передачі майна Дністровського гідровузла від ВАТ "ДГАЕС" до ВАТ "Укргідроенерго" (наказ Мінпаленерго №14 від 16.01.2008). Це робить неможливим задоволення вимог Молдови щодо надання їй пайової участі в Дністровському гідровузлі, оскільки ВАТ "Укргідроенерго" відноситься до підприємств, приватизація яких заборонена.

«Радянський Союз залишив по собі великий спадок для українського народу в енергетичній сфері. Зараз необхідно докласти всіх зусиль, щодо добудови Дністровської гадроакумулюючої станції. Дане підприємство вироблятиме дешевшу електроенергію, ніж атомні та теплові станції, якими усіяна українська земля. Потужність однієї турбіни, дорівнює роботі 3,5 ерегоблоків АЕС. Україні пощастило, що вона може використовувати природні ресурси, без нанесення їм шкоди» - зазначив голова облосередку ПП «Вперед, Україно!» Віталій Бруневич.