| 7 днів Дністром |
Сторінка 8 з 8
 День сьомий. Зранку поснідавши, я та Руслан пішли на штурм Червоної гори. Назвали її так через червонуватого кольору породу, яку я вже згадував. Кажуть коли тут падає дощ то калюжі червоні. Взагалі Дністровський каньйон, а Червона гора зокрема, мають своєрідний, близький до середземноморського, мікроклімат. Це найтепліше місце на Дністрі. Кажуть сніг взимку тримається не більше двох-трьох днів, навесні-влітку майже не буває затяжних дощів. Порода нагріваючись, акумулює тепло і довго його віддає. Виходимо на камяний балкон, а звідти відкривається т-а-а-к-а-а панорама! Попід високими (200-250м) кручами лівого берега, Дністер робить величезну петлю. Скільки простору, скільки глибини! Хочеться розправити крила і злетіти! Ех. Чому я не сокіл, чому не літаю...  Човни на воду, продовжуємо сплав. Спека стає нестерпною. Корови цілим стадом стоять у воді по самий рот і вилазити зовсім не збираються.  Ми вже стали чорні як жителі Африки. Жартуєм, якщо ми вже такі чорні, то що там з тими жителями? Певно шкварки. Течія стає швидкою, на поверхні великі буруни. Човнами гойдає а ми тішимся з того. Пропливаєм мимо кам’яних опор старого моста. Його при Союзі висадали в повітря на зйомках фільму про Ковпака.  Джуринський водоспад. Село Устечко. Причалюєм. Звідси в нас запланований радіальний вихід до Червоногородського замку та Джуринського водоспаду. Порозпитувавши місцевих, я та Руслан вирушаємо. Відстань 7км, але йшли більше години. Намагались з багатьох стежок вибрати правильну. Як виявилось майже всі вони виводять до водоспаду. Джуринський водоспад це щось, я вам скажу. Найвищий рівнинний водоспад в Україні а може і в Європі. Потужним струменем, кількома каскадами з п’ятнадцятиметрової висоти, спадають води р.Джурин.        Популярне місце відпочинку. Через це й сміття багато. Аж не по собі якось коли бачиш неподалік водоспаду величезну стирту непотребу. Поки нас не було, хлопці впіймали жука, а на нього порядного клина. Буде на вечерю. Проходим під одним з найвищих на Дністрі автомобільним мостом. І одразу за ним причалюєм.  Все. Маршрут пройдено. Остання ночівля на Дністрі. Завтра День Незалежності і ми маємо бути вдома. Вимили човни, що треба випрали, впорядкували речі, повечеряли і довго сиділи біля вогнища, згадуючи подробиці нашої зухвалої подорожі. На завершення крилата фраза Богдана: Ми літо просто так не пропустили! Степан Гой, серпень 2007р.  |
||||||||||
| ← Відпочинок на Дністрі | Тиждень на Дністрі → |