У багатьох поколінь прикарпатців Дністер був, є і буде річкою дитинства. В одній із публікацій 20-річної давності я писав про це із щемливим трепетом:

«Нині, з висоти прожитих літ, я оглядаюсь на своє скромне дитинство і не можу сказати, що воно було обкрадене. Бо в мене було щось вище за матеріальні блага й цінності — глибока й чиста річка, яку я вперше переплив на свій страх і ризик у чотирнадцять літ.

    …Свято Івана Купала збирало на правому березі Дністра в Городниці майже всю Городенківщину. З русалками-дівчатами, учасницями художньої самодіяльності, кидали за водою віночки і наші, тоді ще сором'язливі ровесниці. Галасливо, щоб привернути до себе увагу сільських красунь, ми, хлопчаки, пускалися вплав на протилежний берег. І хоч не раз підступна хвиля забивала дихання, а холодна глибінь загрожувала зсудомити ноги, затягнути у вир, все-таки ми відчайдушно досягали його. Бо за ризикованим змаганням із сивим Дністром спостерігали повні здивування очі перших наших симпатій...

        Городниця — лише маленька частинка Дністровського каньйону, який претендує на звання одного із семи чудес України, про що недавно повідомляла «Галичина». За визначенням природолюбів, найцікавішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча. На території каньйону — близько ста пам'яток живої та неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відшарувань гірських порід.

        Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі й означає «бистра вода». Давні греки називали ріку Тіріс, а ще пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данас-тріс, Данаструс, у турків — Турла. Дністер має 386 приток. Головні з них: праві — Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут; ліві — Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич. У верхів'ях швидкість течії Дністра — чотири метри за секунду, на рівнині — до двох, а в тирлі спадає до 0,7 метра за секунду. Русло звивисте. В середній течії ріки на поверхню виступають кристалічні породи — граніти, гнейси, сієніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали.

        Уздовж Дністра гори підходять так близько, що утворюють каньйон. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у мальовничі водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир — вони у дірках від виходів печер і гротів. На берегах Дністра, в навколишніх селах, збереглися пам'ятки культури різних народів, що в давнину населяли долину ріки (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець). Деякі печери служили монахам скельних монастирів для життя і відправи служб.

        Долина ріки була заселена людьми з давніх-давен. У заводі лівого берега Дністра біля Луки Врублевєцької збереглися залишки однієї з найдавніших в Україні стоянок раннього палеоліту (300 тис. років тому). А в 26 населених пунктах Городенківського району, яким протікає Дністер, досліджена трипільська культура. До Державного реєстру національного культурного надбання включені, зокрема, загальновідомі пам'ятки — це поселення і городища в Незвиську, Чернелиці та Городниці.

        — У липні 1993 року рішенням обласної ради було створено Дністровський регіональний ландшафтний парк, — розповідає заступник начальника обласного управління охорони навколишнього природного середовища, депутат Василь ГОЛОВЧАК. — Його площа — 19656 гектарів, які перебувають у користуванні Тлумацької та Городенківської районних рад, Івано-Франківського і Коломийського держлісгоспів. Земельна ділянка в межах парку в державній власності, тож у колективну та приватну власність вона не передається і належить до земель природоохоронного призначення.

        На території парку, наче в природничому музеї, зібрано геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні пам'ятки, надзвичайно цінні в науковому, пізнавальному й естетичному значеннях. Вражають, наприклад, унікальні травертинові скелі, що виступають на правому стрімкому березі напроти села Монастирка Городенківського району. Це неповторна геолого-гідролого-ботанічна пам'ятка: скелі підперті колонами сталактитів і сталагмітів, мають таємничі гроти і дивовижні натічні форми. Ландшафт Дністровського регіонального парку доповнюють ліві притоки Дністра, які, глибоко врізуючись у Подільське плато, утворюють мальовничі каньйоноподібні долини. Така екзотика, без сумніву, не може не приваблювати до себе любителів мандрівок...

        Похвально, що громадський клуб мандрівників «Золоте руно» в Городенці розробив орієнтовний проект «Дністровський каньйон», мета якого — поліпшити бізнес-середовище насамперед у наддністрянських селах району, активніше розвивати зелений туризм із залученням до цього місцевих та іноземних інвесторів. Членами клубу є, зокрема, райрада, громади сіл Луки, Монастирка, Уніжа, Хмелеви, селища Чернелиці та ін., що дає підстави сподіватися на активнішу участь самого населення в реалізації проекту.

        Як повідомив голова клубу Сергій Дідич, з цією ж метою створено туристично-інформаційний центр, який допомагає районній владі в реалізації затвердженої не так давно комплексної програми розвитку нової для району галузі. А саме: займається розробкою грандових проектів, сприяє пошукові потенційних інвесторів, консультує населення тощо.