Дністер скувала німа біла тиша. Риба занурилась під лід. Тим часом у владних коридорах області пішла жара і завирували гучні пристрасті довкола найцікавішої в усіх відношеннях ділянки річки - Дністровського водосховища з його незмірними (також в усіх відношеннях) рибними запасами.

З-під поли ідуть годовані соми по 60 кг, судаки, лящі, коропи, щуки

    Обласне керівництво кинулось захищати рибу. До того воно захищало ліси від вирубування, річки - від вибірки шутру, дороги - від нелегальних перевізників і великих автотранспортних підприємств, надра - від промислової експлуатації, закликаючи законсервувати пісок для нащадків.

   За рибу взялися вперше. З не меншим азартом і, хочеться вірити в дива, цього разу - з більшою виваженістю управлінських рішень. На чергову колегію Чернівецької облдержадміністрації винесли питання “Про план заходів щодо покращення організації рибоохоронної роботи на Дністровському водосховищі”. І хоча начальник Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернівецькій області Ярослав Когутяк підготував такий докладний план (навіть узгодив його із заступником голови ОДА Віталієм Усиком), розглядати запропоновані рибінспекцією заходи ніхто не збирався. Центровим об'єктом обговорень став якраз Ярослав Когутяк, який, на думку голови ОДА Володимира Куліша, не забезпечив дністровській рибі належної охорони. Губернатору, за його словами, самому довелося виходити в рейди і витягувати заборонені рибальські сіті, віч-на-віч зустрічатися з озброєними браконьєрами, які пропонували йому за гроші мирно розійтись, і вислуховувати обурення від столичних осіб (хто саме - не конкретизував), яким своєю боротьбою за закон перебив доставку “лівого” улову.

   - Сьогодні Дністер не захищений, - метав Володимир Іванович громи і блискавки, як карась ікру. - Нема служби, яка б стояла на його захисті. Сітки там через кожні сто метрів - і своїх, і заїжджих “музикантів”. Весь Дністер обплутаний ними. Настає екологічна катастрофа! В Хотині організовані гуртівні, які приймають браконьєрську рибу, розвозячи її потім всією країною. За моїм дорученням екологічна інспекція провела влітку рейди по Дністру, так мені одразу зателефонували з Києва: що ти там робиш, Київ залишився без риби!

   Якщо взяти на віру губернаторові слова (а досвід підказує, що інформацію з його вуст варто ділити на 48, принаймні, про екологічну катастрофу - точно), можна уявити розмах і обсяги на Дністровському водосховищі тіньового рибного промислу. Отож - там є що ловити. Врешті, офіційно неоголошені рибні дні на сільських базарах в Кельменецькому й Сокирянському районах області наочно доводять те саме: риба у Дністрі є, ще й яка! З-під поли ідуть годовані соми по 60 кг, судаки, лящі, коропи, щуки.

Викинуті на берег рибалки пішли у тіньовий бізнес

   Дністровське водосховище з 14 тис. га водного дзеркала посеред первозданної природи, тихими заводями і 50-метровими глибинами багате на цінну рибу. Є навіть білий амур і стерлядь разом із занесеним у Червону книгу вирезубом. До того ж впродовж двох років у водосховище вгатили майже 4 млн. грн. бюджетних коштів на виконання Державної програми зарибнення цієї штучної водойми. Їх “вибив” (чим потім довго вихвалявся) колишній народний депутат Віктор Король, розкішна дача якого, за випадковим збігом обставин, розташована тут таки, прикрашаючи собою і без того чарівні дністрові краєвиди. Випустили 95 тонн мальків товстолобика і форелі.

   Щоправда, спеціалісти стверджують, що з дорогою фореллю добряче прорахувались: примхлива риба, як можна було передбачити, показавши всім хвоста, дружньо мігрувала у верхів'я річки. Далекосхідний товстолобик, кажуть, також виявився не найкращим варіантом, доцільніше було зупинитися на автохтонних коропах і лящах, які можуть тут самовідновлюватись. На Дубосарському водосховищі, приміром, що на молдовській частині Дністра, успішно відновили ляща без усяких мільйонних капіталовкладень, але зі значним економічним й екологічним зиском. Втім, товстолобик прижився і вже достатньо підріс, нагулявши на дністровському планктоні до 8 кг ваги, і став цілком придатним для промислового вилову. Адже рибу, треба думати, запускали не для королівського фішингу. Тим самим можна було б повернути державі витрачені на зарибнення чималі кошти і успішно наповнювати місцевий бюджет.

   Колись так і було. На Дністровському водосховищі працювали професійні риболовні бригади з річним лімітом вилову у 60 тонн. Однак у 2006 році на вимогу екологів, громадських організацій і рибалок-любителів рішенням Чернівецької обласної ради і за згодою Державного комітету рибного господарства України промисловий вилов був заборонений. Аргумент - за 15 років, поки він тривав, іхтіофауна водоймища вельми збідніла, треба, мовляв, дати рибі час відновитися.

   Сотні професійних рибалок враз опинилися без роботи. Про їхню перекваліфікацію чи забезпечення іншим робочим місцем не йшлося. Однак заборонити високий попит на свіжу рибу ще жодній владі не вдавалося. Буквально викинуті на берег рибалки пішли у тіньовий бізнес разом з ринком рибопродукції. Тому браконьєрство і підпільні гуртівні, з якими сьогодні так заповзято намагаються воювати чиновники усіх мастей на чолі з екологами, можна вважати побічним явищем їхніх же управлінських рішень.

За умов щорічного зриву нересту популяція цих видів риб не в змозі втриматися на належному рівні

   Хоча зараз усі як один визнають: шкоду водоймищу і рибі завдавали не так промислові артілі, як щорічні весняні екологічні попуски у нижній Дністер. Коли з водосховища спускають сотні тисяч кубів води, очерети й кущі на оголених берегах геть усі всіяні ікрою. Видовище не для слабких на нерви!

   - Саме у час цих попусків на прибережному мілководді, в залитих весняними повенями місцях нерестяться основні промислові риби Дністра - лящ, короп, карась, - каже кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології Чернівецького національного університету Олексій Худий, який багато років займається проблемами Дністровського водосховища. - Ясна річ, за таких умов щорічного зриву нересту популяція цих видів риб не в змозі втриматися на належному рівні і стрімко падає. Знаю, що рибінспекція безліч разів зверталася до обласного водгоспу з вимогою врегулювати режим попусків з періодом нересту, однак там нікого слухати не збираються.

   - У водгоспі запевняють, що екологічні попуски проводять винятково з благородною метою - дати можливість нереститися рибі у дністрових плавнях, приток води до яких стримує водосховище, і винятково на підставі колегіального рішення спеціально створеної для того міжвідомчої комісії, яка, у свою чергу, керується науковими висновками.

   - Ті висновки давно застаріли й потребують негайного перегляду. Їх робили наприкінці 80-х років. Відтоді спливло багато води і багато що змінилося. По-друге, рибі на нижньому Дністрі від тих попусків теж не солодко - холодна вода змиває нерестовища. Можна з впевненістю сказати, що попуски не вирішують проблем дністровського пониззя, а ще більше їх поглиблюють. На жаль, це нікого не обходить. Певно, якби на Дністровському водосховищі був господар із промисловців, він би вже давно поставив питання руба і змусив би дати лад з тими попусками. Екологія, а з нею й риба, виграли б стовідсотково. Дністровське водосховище, безперечно, повинно промислово експлуатуватися. Окрім всього це - єдине в області джерело постачання на споживчий ринок річкової риби. Інше питання - як ловити і в яких обсягах? Для цього треба провести наукові дослідження, визначити нарешті реальні рибні запаси і прорахувати промислові квоти. Огульно ж забороняти рибний промисел, лише тому, що так комусь захотілося, думаю, нерозумно.

   * - Промисел на Дністровському водосховищі необхідний з усіх точок зору, - каже державний інспектор обласного Головдержуправління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів Володимир Горобієвський. - Грамотний і професійний, він лише сприятиме покращенню екосистеми Дністра і знищенню браконьєрства. До речі, про браконьєрство. Як керівник опербригади управління авторитетно заявляю, що такої кількості сіток, про яку говорив губернатор, там нема.

Виграють браконьєри і тіньові гуртівні

   Однак влада області чомусь вважає за краще тримати Дністровське водосховище за такий собі величезний декоративний акваріум. Держкомрибгосп не заперечує, хоча розвиток (а не руйнація рибного господарства) - його основне завдання. На жаль, останні фундаментальні наукові дослідження Дністровського водосховища проводив Інститут гідробіології НАН України ще у 1987-1991 роках, коли його тільки почали формувати. Сьогодні ніхто не знає реального стану речей, зокрема, скільки там насправді є риби. Тому зараз всі розмови про збіднену іхтіофауну - дилетантські роздуми вголос. З подачі екологів, влада апелює єдиною цифрою: у Дністрі риби стало у тисячу разів менше, ніж було в середині ХІХ століття. Відштовхуючись від цих вражаючих аналітикою даних (інших нема), колегія облдержадміністрації продовжила на 2008 рік мораторій на промисловий вилов риби з Дністровського водосховища.

   Хто від цього точно виграє - так це браконьєри і тіньові гуртівні збуту дністровської риби, про які з таким обуренням розповідав губернатор Володимир Куліш. До речі, дивно, що він, як законослухняний громадянин, не повідомив правоохоронців про озброєних осіб, яких перестрів на Дністрі, фактично сприяючи їхній безкарності (виглядає, губернатор таки мирно розійшовся тоді з браконьєрами), і не змусив наглядачів закону принаймні розпочати нарешті боротьбу з незаконним виловом і продажем дністровської риби. Торік, наприклад, хмельницькі міліціонери, які також стежать за порядком на прилеглому до їхньої області Дністровському водосховищі, порушили за фактом рибного браконьєрства 8 кримінальних справ. Буковинські - жодної.

   Вирішити ж проблему “лівого” вилову силами обласної рибінспекції абсолютно нереально з одним старим катером і двома розбитими автомобілями, які вона має для оперативної роботи. Навряд допоможе й задум Мінекології приєднати органи рибоохорони до складу Державної екологічної інспекції, оскільки у них зовсім різні функції. З усього видно, комусь дуже хочеться прибрати до рук структуру, яка керує досить прибутковою галуззю народного господарства.

   Схоже, саме в цьому реорганізаційному контексті слід розглядати намагання відсторонити від справ головного рибінспектора області Ярослава Когутяка, що не прийшовся до губернаторового палацу. Хоча за час його керівництва буковинська рибоохорона суттєво покращила майже всі показники, які визначають ефективність її роботи. Це зазначила й службова перевірка Держкомрибгоспу з виїздом до Чернівців, яку проводили за зверненням Чернівецької облдержадміністрації до комітету звільнити з посади пана Когутяка. “Факти, викладені у зверненні, не підтвердились, - йдеться у висновку комісії. - Вважаємо, що обґрунтованих підстав для звільнення Когутяка Ярослава Мироновича нема”.

   До слова, після тієї колегії пан Когутяк провів прес-конференцію, де прямим текстом назвав дії голови облдержадміністрації деструктивними, такими, що не спрямовані на комплексне вирішення проблеми Дністровського водосховища. Ще у квітні він звернувся до губернатора з оформленим у офіційний лист проханням допомогти морально і матеріально обласній рибінспекції у вирішенні її проблем. Володимир Іванович промовчав як риба об лід.

   Створене у 80-х роках як технічна водойма для обслуговування гідроелектростанцій дністровського каскаду й регуляції стоку води, Дністровське водосховище стало ще й основним фондом рибогосподарських водойм краю. Як зазначено в обласній Програмі розвитку рибництва, прийнятій у 2005 році і успішно забутій, при раціональному веденні рибного господарства воно може забезпечити щорічно видобуток 100 тонн високоякісної рибної продукції. Однак досі область не визначилась і не збирається визначатись ні з його статусом як народногосподарського об'єкта, ні з тим, як розпорядитися багатими рибними запасами.